Всем, кого это касается (а это касается всех)!
В ноябре 2003 года Верховная Рада Украины без надлежащего обсуждения и смногочисленными кричащими нарушениями регламента приняла закон «О защитеобщественной морали» - типично кучмовский тоталитарный продукт, призванныйдержать под государственным контролем «последнее, что у нас есть» - сферуэротики и сексуальности. Согласно этому закону, был создан отдельныйгосударственный орган, ответственный за упомянутый «моральный контроль» -Национальная экспертная комиссия по проблемам защиты общественной морали (дальше - НЭК).Таким образом, властная верхушка обеспечила себе еще больше рычагов давления на«подданных», на этот раз в сфере наиболее личного, интимного.
Мы не настолько наивны, чтобы ожидать от нынешней Верховной Рады немедленнойотмены упомянутого закона, а от НЭК – ее самороспуска.
Поэтому ни к одному из этих органов или их представителей мы не обращаемся.Как и вообще не апеллируем к действующей власти.
Мы обращаемся ко всем, для кого понятия «свободы слова», свободы творчества»или «свободы информации» являются определяющими и базовыми ценностями, без реализациикоторых невозможно представить себе современное, демократическое и правовоегосударство. Да и вообще – невозможно представить себе нормальную человеческую жизнь.При этом сохраняем надежду, что нас таких все еще много.
Мы считаем, что деятельность НЭК направлена прежде всего на разрушениеупомянутых свобод. С помощью этой структуры на Украину возвращается – уже вернулась– цензура. И хотя представители НЭК предпочитают называть свою деятельностьнесколько более пристойным словом «экспертиза», сущность их действий от этогоне становится пристойной. Таким образом, мы можем констатировать завершениекороткого «золотого двадцатилетия» в украинской культуре, на протяжениикоторого чиновничество не лезло в творческие процессы и не смело решать, какиетенденции в искусстве разрешать, а какие – нет.
Но НЭК – это не только цензура, но и хрестоматийное порождение «двойныхстандартов» украинской власти. Неусыпно охраняя «общественную мораль» итерроризируя то деятелей радикального искусства – акционистов, то талантливогописателя, то отдельные редакции отдельных изданий, НЭК стыдливо закрывает глазана те процессы, которые происходят под контролем и «крышей» власть имущих. Например,на стремительное превращение страны в международный заповедник секс-туризма.
Приходится констатировать, что НЭК является всего лишь ширмой. Еенесостоятельность проявляется хотя бы в выразительной избирательности ее «рекомендаций»,направленных чаще всего против всего непопсового, неформатного, инновативного,инакового. И все это происходит в стране, которая претендует на то, чтобыназываться европейской.
Кстати, практика современных европейских демократий свидетельствует оналичии двух основополагающих различий в походах. Во-первых, аналогичные «надзорные»структуры там являются исключительно негосударственными, гражданскими идобровольными организациями, которые ни в коем случае не содержатся набюджетные деньги. Во-вторых, приоритетным объектом защиты там считают не «общественнуюмораль», а свободу человека, слова, творческого высказывания. Все, как наУкраине, только с точностью до наоборот.
Сегодня мы вплотную приблизились к дате, за которой более чем вероятнаясмена политического режима в нашей стране. Наряду с другими неприятностями,следует ожидать и своеобразной смены ориентиров, а попросту говоря - «закручиваниягаек», в гуманитарной (с точки зрения власти – «идеологической») сфере. Этоозначает, что для НЭК может наступить действительно золотое время, когдаюридическое ограничение и информационное блокирование инакомыслящих будутлицемерно мотивировать «заботой об общественной морали».
Что мы можем противопоставить этой нерадостной перспективе?
Конечно, сопротивление. Что-то мы, кажется, умеем, а чему-то сможемнаучиться. Мы предлагаем здесь и сейчас начать бессрочную акцию протеста нетолько против некоторых форм деятельности — против самого существования НЭК. Неформальноесообщество ее противников существует уже сегодня. Мы не призываем кформализации этого сообщества, его «планомерному развитию» и тому подобным «учредительныммероприятиям». Наоборот – чем более неформальным оно будет, тем окажетсясильнее. Но в то же время, оно должно действительно быть сообществом.
Попробуем действовать, то есть:
- контролировать каждое решение НЭК, протестовать против их воплощения спомощью судебных органов, обеспечивать максимально широкую огласку каждомупроявлению цензуры;
- активизировать исследование табуированных тем, развернув как можно большепровокативных и радикальных проектов, которые приподнимут уровень «общественнойморали»;
- не предоставлять рукописи, изданные книги или выпущенные фильмы нарассмотрение и «экспертизу» НЭК, не принимать во внимание «рекомендации» ивыводы комиссии;
- всеми доступными средствами, при каждом удобном случае, всегда и всюдутребовать от Премьер-министра (вне зависимости от персоны) и его заместителейликвидации НЭК;
- совместными усилиями добиться такой ситуации, при которой цензура окажется бессильной, притеснения невозможными, а деятельность НЭКбессмысленной.
Приглашаем всех продолжить этот список.
Свобода зависит от каждого из нас
Сергей Жадан
Лесь Подеревьянский
Андрей Бондарь
Юрий Андрухович
До всіх, кого це стосується ( а це стосується всіх)!
У листопаді 2003 року Верховна Рада України без належного обговорення та зчисленними кричущими порушеннями регламенту прийняла закон «Про захистсуспільної моралі» — типово кучмівський тоталітарний продукт, покликанийтримати під державним контролем «останнє, що в нас є» — сферу еротики тасексуальності. Цим законом було проведено створення окремого державного органу,відповідального за згаданий «моральний контроль» — Національної експертноїкомісії з питань захисту суспільної моралі (далі — НЕК). Таким чином владнаверхівка забезпечила собі ще більше важелів тиску на «підданих», цього разу внайбільш особистому, інтимному.
Ми не такі наївні, щоб очікувати від нинішньої Верховної Ради негайного скасуваннязгаданого закону, а від НЕК — її саморозпуску.
Тому до жодного з цих органів, ані до їхніх представників ми тут незвертаємося. Як і не апелюємо загалом до чинної влади.
Ми звертаємося до всіх, для кого поняття «свобода слова», «свобода творчості» чи«свобода інформації» є визначальними та базовими цінностями, без дотриманняяких годі уявляти собі сучасну, демократичну та правову країну. Та й просто:годі уявляти собі нормальне людське життя. При цьому зберігаємо надію, що настаких усе ще багато.
Ми вважаємо, що діяльність НЕК спрямована передусім на руйнування згаданихсвобод. Через посередництво цієї структури в Україну повертається — вжеповернулася — цензура. І хоч представники НЕК воліють називати свою діяльністьдещо пристойнішим словом «експертиза», суть їхніх дій від цього пристойнішою нестає. Таким чином можемо констатувати завершення коротенького «золотогодвадцятиліття» в українській культурі, протягом якого чиновництво не лізло утворчі процеси і не сміло вирішувати, які тенденції в мистецтві дозволяти, аякі ні.
Але НЕК — це не тільки цензура, а й хрестоматійне породження «подвійнихстандартів» української влади. Невсипно охороняючи «суспільну мораль» ітероризуючи то радикальних митців-акціоністів, то талановитого письменника, тоокремі редакції окремих видань, НЕК цнотливо закриває очі на ті процеси, щоперебувають під контролем і «кришею» можновладців. Наприклад, на стрімкеперетворення країни у міжнародний заповідник секс-туризму.
Доводиться констатувати, що НЕК є всього тільки ширмою. ЇЇ неспроможністьвиявляє себе вже хоча б у виразній вибірковості її «рекомендацій», спрямованихнайчастіше проти всього, що непопсове, неформатне, іновативне, інакше. І все цеу країні, яка претендує називатись європейською.
До речі, практика сучасних європейських демократій свідчить про дві засадничівідмінності у підході. По-перше, аналогічні «наглядові» структури є виключнонедержавними, громадськими і добровільними організаціями, жодним чином неутримуваними на кошти бюджету. По-друге, пріоритетом для захисту там вважаєтьсяне «суспільна мораль», а свобода людини, слова, творчого вираження. Усе, як вУкраїні, тільки з точністю до навпаки.
Сьогодні ми впритул наблизилися до дати, за якою — більше ніж імовірна змінаполітичного режиму в нашій країні. Серед інших неприємностей слід очікувати ісвоєрідну зміну орієнтирів, а традиційно кажучи — «закручування гайок», угуманітарних (з погляду влади — «ідеологічних») сферах. Це означає, що для НЕКможуть настати істинно золоті часи, коли юридичне обмеження та інформаційнеблокування інакодумців будуть лицемірно мотивуватися «турботою про суспільнумораль».
Що ми можемо цій нерадісній перспективі протиставити?
Звичайно, опір. Ми дещо, здається, вміємо, а дечому зможемо навчитися. Мипропонуємо тут і тепер розпочати безстрокову акцію протесту не тільки протидеяких форм діяльності — проти самого існування НЕК. Неформальна спільнота їїпротивників існує вже сьогодні. Ми не закликаємо до формалізації цієїспільноти, «розбудови» і тому подібних «установчих заходів». Навпаки — щонеформальнішою вона стане, то сильнішою. Але в той же час вона має бути таки спільнотою.
Спробуймо діяти, тобто:
— контролювати кожне рішення НЕК, протестувати проти їхнього втілення черезсудові органи, надавати найширшому публічному розголосові кожен прояв цензури;
— активізувати дослідження табуйованих тем, розгорнувши якомога більшепровокативних і радикальних проектів, що підважуватимуть «суспільну мораль»;
— не надавати рукописи, видані книги чи випущені фільми на розгляд і«експертизи» НЕК, не брати до уваги «рекомендації» та висновки комісії;
— всіма доступними засобами, за кожної нагоди, завжди і всюди вимагати відПрем'єр-міністра (незалежно від особи) та його заступників ліквідації НЕК;
— спільно досягати такої ситуації, за якої цензура виявиться безсилою, утискинеможливими, а діяльність НЕК безглуздою.
Запрошуємо всіх продовжити цей ряд.
Свобода залежить від кожного з нас.
Сергій Жадан
Лесь Подерв’янський
Андрій Бондар
Юрій Андрухович
